Вход

Забыли пароль?

Партнеры

Сотворение. Эволюция. Динозавры. Возраст Земли. Всемирный потоп. Библия. Семинар Кента Ховинда бесплатно.

аборт, контрацепция, мини аборт


Христианское Видео и mp3 OnLine

Библия онлайн

Качественный хостинг
Hosting Ukraine
Юрист бесплатно

Юридическая консультация онлайн
Статистика

Рейтинг@Mail.ru

CRUSADER


БО З НАМИ БОГ

Предыдущая тема Следующая тема Перейти вниз

БО З НАМИ БОГ

Сообщение  Сергей29 в Вт Апр 11, 2017 1:57 pm

БО З НАМИ БОГ

І піде по Юдеї, наводнить її і високо підніметься – дійде до шиї і розпростерті крила її будуть по усій широті землі Твоєї, Еммануїле! Ворогуйте, народи, але тремтіть, і слухайте, усі віддалені землі! Озброюйтесь, але тремтіть; озброюйтесь, але тремтіть! Задумуйте задуми, але вони руйнуються; говоріть слово, але воно не збудеться: бо з нами Бог! (Іс. 8.8-10)

Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог. Воно було споконвіку в Бога. Все через Нього сталося, і без Нього ніщо не сталося, що сталося. (Ін. 1.1-3)

Христос Воскрес – Воістину Воскрес!

Це чудо із чудес, у своїй тайні зависло над землею. Премудрість і розум людей, наука у пошуках і розкритті цієї великої тайни – тайни вічного життя на землі, де смерть втратить свою силу назавжди. І наші внуки і діти будуть слухати розповіді про життя людей, коли смерть царювала на землі, і для них це буде незрозуміле і далеке. Будуть питати один одного: «Як же це так жили люди?». Таке саме питання ми тепер ставимо своєму Отцю Небесному: «А яке ж то життя буде на землі без смерті?» ось Його відповідь: «Не бачило око, і вухо не чуло, і на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його (1 Кор. 2.9)». Нам залишається повірити. Наша віра і буде ціллю Бога, на яку Він обов’язково відгукнеться Своїм приходом.
І зараз це питання тривожить увесь віруючий світ, і в кожного по своєму малюється майбутнє життя на землі, а дехто його бачить на небі. Ми читаємо у написаному, що немає ні одного шукаючого Бога, всі зійшли з правильної дороги.

Як написано: «Немає праведного ні одного; немає, хто розумів би; немає, хто шукав би Бога; всі ухилилися з путі, негідні всі до одного; нема того, хто чинить добро, нема жодного». (Рим. 3.10-12)

Якщо ми всі не правильно шукаємо, то Він, будучи Праведний, визначиться у праведності нашого пошуку і найбільш справедливиші отримають з Ним єдність. Це і буде основою віри, в якій все і в усьому буде БОГ. Коли Слово є БОГ, то і в Слові ми зможемо відшукати Бога.

Бог чекає того часу, коли Його воля безпомилково буде пояснена Його ж словами взятими від усіх пророків на основі віри яка діє любов’ю.

Бо в Христі Ісусі не має сили ні обрізання, ні необрізання, а віра, яка діє любов’ю. (Гал. 5.6)

І коли Словом Його буде знайдений Він Сам, то Він не забариться і другий прихід Його в часі не спізниться на землю.

Ще раз повторимося, коли Його воля – що є спасіння світу (від Адама і до нині), буде доказана на словах, а слова ляжуть істинною вірою в розум серця нашого, то Господа уже ніщо не зможе зупинити.
Де ж той Бог? Той один, який усе створив і нас. А ми по невіданню нашому кажемо: «Ходіть у нашу церкву, бо в нас спасіння, з нами Бог». Ось вам відповідь: «По вірі вашій та буде вам».

Тоді Він доторкнувся до очей їхніх і сказав: по вірі вашій нехай буде вам. (Мф. 9.29)

Хто ж дасть правильну відповідь, де ж Той БОГ, Якого просив шукати Апостол Павло:

Щоб вони шукали Бога, чи не відчують Його і чи не знайдуть, хоч Він і недалеко від кожного з нас. (Діян. 17.27)

А наступний вірш 28 дає відразу відповідь: «Бо ми Ним живемо, і рухаємось, і існуємо». (Діян. 17.28)

Але чи правильно ми його розуміємо?

Апостол Павло прямо сказав, що БОГ знаходиться в нас, ми Їм живемо, і рухаємось, і існуємо. І підтвердив слова віршотворців, які говорили: «Ми Його і рід».

Бо ми Ним живемо, і рухаємось, і існуємо, як і деякі з ваших віршотворців говорили «Ми Його і рід». (Діян. 17.29)

Роде Божий! Чому ти людино, відмовляєшся від великої справи Бога Живого, бути учасником Царства Божого на землі?

Ось слова, якими починали свої послання Апостоли – благодать вам і мир від Отця Бога і Господа Ісуса Христа.

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа. (1 Кор. 1.2)

Чуєте, благодать від Бога Отця! Благодать дана Богом Отцем, Син Його лише нам її передав, як і все, що Ісус казав, було дано Отцем Небесним. Син і заповіді приніс від Отця, в основі яких лежить любов людини до людини, адже і Сам Бог тоді у нас перебуває, коли ми любимо один одного.

Бога ніхто ніколи не бачив. Якщо ми любимо один одного, то Бог у нас перебуває, і довершена Його любов є в нас. (1 Ін. 4.12)

Людино, тобі в обличчі Адама було дозволено простягнути руку, взяти від дерева життя, вкусити і жити вічно на землі.

І сказав Господь Бог: ось Адам став як один із Нас, знаючи добро і зло; і тепер як би не простяг він руки своєї, і не взяв також від дерева життя, і не з’їв, і не став жити вічно. (Бут. 3.22)

Де ж Той БОГ, Якого шукає вся земля? Кличе, а Він не приходить? Син явив Свого Отця, а ім’я Його відкрило і підтвердило Живого Бога.

Ісус Христос: Ісус – з нами Бог, Христос – Помазаник Божий.

Помазаником Божим є лише людина. Тільки в ній Дух Божий - розуміння добра і зла.

Чому нам так важко визнати людину, в якій Дух Божий? Дух не лише пізнання добра і зла, а Дух пануючий над злом, Який приведе землю до того, що написано. І буде все і у всьому Бог.

Бо Йому належить царствувати, доки покладе всіх ворогів під ноги Свої. Останній же ворог знищиться – смерть, бо все впокорив під ноги Його. Коли ж сказано, що все Йому підкорене, то ясно, що, крім Того, Який підкорив Йому все. Коли ж упокорить Йому все, тоді і Сам Син підкориться Тому, Хто впокорив Йому все, щоб Бог був у всьому все. (1 Кор. 15.25-28)

Чим же був заклопотаний Дух Божий, Який звертався до Каїна?

І сказав Господь [Бог] Каїнові: чому ти засмутився? І від чого поникло обличчя твоє? Якщо ти робиш добре, то чи не піднімаєш обличчя? А якщо не робиш доброго, то біля дверей гріх лежить; він тягне тебе до себе, але ти пануй над ним. (Бут. 4.6-7)

Скажете собі, у кого ж нам перепитати чи це істина, якій можна вірити? Правдивість для нас же, щоб ми побачили і тоді повірили, але віра – це упевненість в небаченому, а лише почутому.

Віра ж є здійснення очікуваного і впевненість у невидимому. (Євр. 11.1)
Ми почули Біблію і повірили, що написано в ній, щоб ми шукали Невидимого Бога, Який завжди поруч, близько нас, Якого можна побачити мавши чисте серце і духовні очі.

Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать. (Мф. 5.Cool

І все ж таки де ж та істина, а де неправда?

Пілат сказав Йому: що є істина? (Ін. 18.38)

Книга Життя нам дає відповідь на це запитання.

Ісус сказав йому: Я є путь, і істина і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене. (Ін. 4.6)

Цей є Ісус Христос, Який прийшов водою і Духом, не водою тільки, але водою і кров’ю, і Дух свідчить про Нього, бо Дух є істина. (1 Ін. 5.6)

Освяти їх істиною Твоєю; слово Твоє є істина. (Ін. 17.17)

Я написав вам не тому, що ви не знаєте істини, але тому, що ви знаєте її і що всяка неправда не від істини. Хто неправдомовець, як не той, хто відкидає, що Ісус є Христос? Це антихрист, що зрікається Отця і Сина. (1 Ін. 2.21-22)

Якщо ми відкидаємо це пояснення, яке дає значення самого імені Ісуса Христа, що Бог, який з нами, це є не хто інший як людина, яка зі слів Апостола Павла живе цим БОГОМ, рухається і існує.

А віра простих віршотворців сказала: «Ми Його (тобто Божий) і рід».

Від однієї крові створив увесь рід людський для проживання по всій землі, наперед визначивши часи і межі їх перебування, щоб вони шукали Бога, чи не відчують Його і чи не знайдуть, хоч Він і недалеко від кожного з нас: бо ми Ним живемо, і рухаємося, і існуємо, як і деяких з ваших віршотворців говорили: «Ми Його рід». Отже, будучи родом Божим, ми не повинні думати, що Божество подібне до золота, або срібла, або каменя, що приймає образ через мистецтво та домисел людський. Залишаючи часи невідання, Бог нині повеліває усім людям усюди покаятися; бо Він визначив день, у який праведно судитиме весь світ, через наперед настановленого Ним Мужа, подавши свідчення всім через воскресіння Його з мертвих. (Діян. 17.26-31)

Люди, якщо ми прийняли, що Ісус Христос одна людина, і не відкидаємо, що Ісус є істинно Христос, що означає – з нами БОГ-людина, то тепер сильніше нас у вірі немає.

На кого ж ми перекладемо відповідальність за свою слабкість у вірі, за те, що не хочемо потерпіти за ближнього свого, прощаючи йому його дії, які він виконує в незнанні своєму? Де ж наша любов і бажання наше подарувати світові мир та радість?

Де той дух любові сховався? Невже так здолав його страх? Тоді значить ми втратили розсудок. В лиці Каїна, тобі людино, було сказано, тобі і тільки тобі, не оглядайся нічого більше не побачиш, ти повинна панувати над гріхом, який лежить під дверима у стіні, яка розділяє добро і зло. Він тебе манить у світ зла, але ти пануй над ним!

Ось ми прийшли до розуміння слова і погоджуємося, бо слово нам відкрило, що коли ми проти Христа, то ми проти Помазаника Божого, що є людиною.

Не знаю, що доцільніше, переконувати вас у цьому, чи краще це все вже буде пояснено, як прийде Господь зі Своїми Ангелами, і створить основу, яку уже ніхто не зможе перемінити і знищити!

Спитаємо у Нього Самого!

І сказав мені: не запечатуй слів пророцтва книги цієї; бо час близько. Неправедний нехай ще чинить неправду; нечистий нехай ще оскверняється; праведний же нехай ще творить правду, і святий нехай ще освячується. (Одкр. 22.10-11)

Читаючи заповіді Господні, ми бачимо, що вони нам говорять про любов до ближнього свого.

Бо заповіді: «Не перелюбствуй», «Не убивай», «Не кради», «Не лжесвідчи», «Не пожадай чужого» й усі інші містяться у цьому слові: «Люби ближнього твого, як самого себе». (Рим. 13.9)

Бог поступить з нами так, як ми поступаємо. У молитві «Отче наш», ми з Ним так домовились.

І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. (Мф. 6.12)
І станемо ми досконалими лише тоді, коли будемо любити ворогів наших, благословляти проклинаючих нас, благотворити ненавидячим нас.

Але вам, хто слухає, кажу: любіть ворогів ваших, добро творіть тим, хто ненавидить вас; благословляйте тих, хто проклинає вас, і моліться за тих, хто кривдить вас. (Лк. 6.27-28)

З цього ми бачимо, що любити людину – це прийняти її розум таким, який він є. Тоді у нас і буде Дух досконалості Отця нашого Небесного.

І з цих слів ми бачимо, що у Отця нашого Небесного немає ворогів. У нас вони є, а для нього всі ми Його творіння, Його діти. І знаємо, що заради імені Його, прощені нам гріхи.

Пишу вам, діти, бо прощені вам гріхи імені Його ради. (1 Ін. 2.12)

Тобто заради однієї людини прощені нам гріхи. І як ми будемо ставитися до неї, то такого духа придбаємо, чи духа злоби і гріха, до смерті, чи духа добра, що є любов і істина до життя вічного на землі.

Ось і відповідь на Павлове завдання. Ця відповідь не перша, і ще не остання, що БОГ (Дух), Який знаходиться не далеко від кожного із нас – це дух батьків наших, це дух людей, які недалеко від нас, а найближчий БОГ до кожного із нас, це наш дух, який животворить у нашому тілі, дух, який знає добро і зло.

Отже, кожному з нас, належить велике діло, велике завдання. І дуже важливе не тільки для кожного із нас, а і для всієї землі – взяти премудрість, і нею перемогти в собі своє особисте зло, що є гріхом і смертю. І початком такої нашої боротьби, є благодать Бога Отця і Сина Його, Який її нам приніс.

Починати цю роботу в нас є з чого, і розум наш (що є відходити від зла), зможе це виконати, заради тих, яких любимо, від яких народились, і яких народили, яких не бачивши ще, уже любили, берегли чистоту для них, ставши одним тілом перед Богом, ішли поруч по життю до назначеної лінії, і не перестали любити, а ще більше любимо, чекаючи їхнього повернення на землю разом з Господом нашим Ісусом Христом.

А любити Його, це любити людину, що і заповіді Його кажуть.

А заповідь Його та, щоб ми вірували в ім’я Сина Його Ісуса Христа і любили один одного, як Він заповів нам. (1 Ін. 3.23)

Слово говорить нам, щоб добром ми перемагали зло.

Не будь переможений злом, а перемагай зло добром. (Рим. 12.21)

А зло, то і є той дух, якого назвали дияволом.

Подивіться, чи ж не дух диявола, зла, ми маємо простити? Простивши його, і самі спасемось, і зло переможемо, і ворога полюбимо.

Ось вам і слово, любіть ворогів ваших.

Але ви любіть ворогів ваших, добро творіть і позичайте, нічого не сподіваючись; і буде вам нагорода велика, і будете синами Всевишнього; бо Він добрий і до невдячних і злих. (Лк. 6.35)

Цим шляхом боротьби проти зла виборете собі собі досконалість – це дух премудрості і розуму, дух любові, Який поки що на землі нашій є незрозумілим.

Маючи дух досконалості, премудре і розумне серце, ми не побачимо гріха у ближньому своєму, а побачимо біль, його велику біль. І лише тоді, на ворога з уст наших поллється любов і благословення.

Що ж заховано в законі – осудження чи виправдання?

А що ти знайдеш у ньому людино?

Любов завжди відповідає істинно – закон даний для виміру нашої любові до людини в гріху.

Самі розсудімо! Якщо Бог Отець сказав любити ворогів, то хіба щось інше Він мав на увазі, давши закон? Коли виконання заповідей і є виконання і закону. То що ж, значить лише ми не правильно зрозуміли, і тайну виконання закону і заповідей відкриває нам ім’я Ісуса Христа, З НАМИ БОГ – людина.

Чуєте! Закон – це вимір любові, а не гріха.
Учителю, яка заповідь найбільша в законі? Ісус сказав йому: полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є перша і найбільша заповідь. Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. На цих двох заповідях утверджується весь закон і пророки. (Мф. 22.36-40)

Питаю у вас! Чи є закон у батька і матері до своєї дитини? Немає, відповідаю не питаючи вашої згоди, бо знаю, що ми однодумці.

Якби закон був би іншого задуму, то іншого змісту були б і заповіді. Закон схований у двох заповідях, і всю тайну виконання закону і заповідей пояснює нам ім’я Ісуса Христа, З НАМИ БОГ – людина.

Ти, Батьку Отче наш Небесний, любиш усіх, і нас про це просиш. І якщо ми і згрішаємо, то Ти дав нам і вихід, просити прощення і прощати.

Ти любиш усе, що існує, і нічим не гребуєш, що створив, бо не створив би, якби щось ненавидів. (Прем. 11.25)

Все, що існує, є Твоїм, бо Ти любов’ю побажав і створив. А якщо ми проти когось або проти чогось, то ми проти Тебе.

Чи довго, Господи, дух наш буде противитись Тобі в нашому нерозумінні?

Поможи нам, ми дуже стомились, дуже! Це не можна описати словами, але Ти, Душелюбивий Господи, знаєш це.

Це все зміниться лише тоді, коли Ти прийдеш на землю із Своїми Ангелами.

Ждемо Тебе. Ждемо Тебе.

Христос Воскрес – Воістину Воскрес!

Ось істина, заради якої Він прийшов. І ще прийде, і прихід Його близько.

І нема в суді її нічого неправого; вона є сила і царство і влада і велич усіх віків: благословенний Бог істини! (Бут. 3.22)

Ось слова вчення Христова: «Почитайте один одного більшим себе».

І значення цих слів уже не можна перемінити.

Значить для мене, кожний із вас, є ти окремим «я», яке завжди має бути вищим за мене, і навпаки.

Що Бог сказав Адаму, тому далекому, одинокому я, і в водночас близькому кожному із нас? Напевне ми ще не до кінця зрозуміли, що було дано для Адама, а якщо для нього, то і для нас. Ми від нього унаслідували все. І сказав Господь Бог до Адама: «Ось Адам став як один із Нас, знаючи добро і зло…» (Бут. 3.22)
Сказав БОГ – однина. Але коли говорив про Адама, відразу ж однина переходить у множину (один і Нас). БОГ – це два духи, добра і зла, які перебуваючи в нас заважають один одному.

Але ми ждемо і віримо, що прийде обіцяний час, коли добро запанує над злом і знищить його назавжди.

Вернімось до нашої розмови. Якщо Бог сказав Адаму, що він один із Нас, що знає добро і зло, то це унаслідував і кожен із нас, і Бог донині кожному каже: «Ти один із Нас»!

Бачимо, як близькі ми Богу, Якого приймаємо недосяжним, а «ми і рід Його».

Це довів наш Ісус Христос, любов’ю до цього світу, ставши, як казав Бог до Адама, одним із нас. Він виконав і показав на Своєму прикладі, що Отець хоче спасти цей світ.

Отже, наслідуйте Бога, як діти улюблені, і живіть у любові, як і Христос полюбив нас і віддав Себе за нас у приношення і жертву Богові, на пахощі приємні. (Еф. 5.1-2)

Бо так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне. (Ін. 3.16)

Як його спасти? Яким він має бути?

Це нова земля! Адже нове небо ми вже побачили – це істина, слово Сина Божого, Його любов до цього грішного світу, вічне життя на землі без смерті, болю, сліз і крику.

З усього сказаного Ісусом Христом є зрозумілим, що коли ми на землі будемо жити один за всіх і всі за одного, то вічне життя буде не на словах лише сказано, а істинно будуть жити всі роди на землі в мирі та любові.

Заповідь нову даю вам: щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного. (Ін. 13.34)

Улюблені! Будемо любити один одного, бо любов від Бога, і кожен, хто любить, народжений від Бога. (1 Ін. 4.7)

Час нам дає просте правило, виконавши яке, ми не залишимость у соромі, коли прийде Господь.

Отже, діти, перебувайте в Ньому. Щоб, коли Він явиться, мали ми дерзновення і не осоромилися перед Ним у пришестя Його. (1 Ін. 2.28)

Це правило, тим, хто любить, виконати дуже легко. Воно дасть можливість спасти загибле.

Бо Син Людський прийшов знайти і спасти загибле. (Мф. 18.11)

І утвердившись, утвердити вічне життя, і стати, як усе це відбудеться, свідками від краю до краю землі.
Але ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий; і будете Моїми свідками в Єрусалимі та по всій Юдеї й Самарії та аж до краю землі. (Діян. 1.Cool

Воно торкається кожного живучого на землі, незалежно в якій частині світу живеш і яку віру приймаєш.

Правило просте! Ми повинні пробачити всіх живучих на землі від Адама і донині. Настав час все це виконати через Господа Ісуса Христа, через Якого Бог подав усім достовірність свідчення воскресивши Його з мертвих.

Залишаючи часи невідання, Бог нині повеліває усім людям усюди покаятися; бо Він визначив день, у який праведно судитиме весь світ, через наперед настановленого Ним Мужа, подавши свідчення всім через воскресіння Його з мертвих. (Діян. 17.30-31)

День цей назначений, і про все це написано в Книзі Життя.

Наше велике бажання, щоб ми в цей день повірили, і в простоті душі зустріли своїх найрідніших воскреслими, і назавжди уже залишилися жити на землі.

Ця остання наша надія нехай дасть нам великої сили віри, і все ж таки обіцяне Отцем для всіх віків отримати.

Усім хто любить, і не переставав любити, Бог дає велике, і платити за нього не потрібно, і Він вам заплатить новим життям.
Ми знаємо, що ми перейшли зі смерті в життя, бо любимо братів; той, хто не любить брата, перебуває в смерті. (1 Ін. 3.14)

Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя і на суд не приходить, а перейшов від смерті до життя. (Ін. 5.24)

Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє збереже, той не побачить смерті. (Ін. 8.51)

Христос Воскрес – Воістину Воскрес!

І нема в суді її нічого неправого; вона є сила і царство і влада і велич усіх віків: благословенний Бог істини! (2 Езд. 4.40)

І коли на суді Всевишній кожному із нас покаже всесвіт, і що нічого неправого не було і немає, ось тоді ми згадаємо, чому Господнє Слова бажало милостині від нас.

Ісус же, почувши це, сказав їм: не здорові потребують лікаря, а недужі, підіть та навчіться, що означає: милості хочу, а не жертви. Бо Я прийшов прикликати не праведників, але грішників до покаяння. (Мф. 9.12-13)

День Господній все відкриє.

Візьміть цю віру, яка діє любов’ю.

Бо в Христі Ісусі не має сили ні обрізання, ні необрізання, а віра, яка діє любов’ю. (Гал. 5.6)
А якщо боїтеся, що про вас скажуть, то візьміть тайно, і Отець бачивши тайне, дасть вам явно.

Ти ж, коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у тайні, і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. (Мф. 6.6)

Запитаймо себе, хіба у любові є страх?

У любові немає страху, але довершена любов прогоняє страх, бо страх має муку. Той, хто боїться, не довершений у любові. (1 Ін. 4.18)

Любім один одного, і любов Господня не мине нас.

Бо так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне. (Ін. 3.16)

Ми знаємо, що віра без діл мертва.

Бо як тіло без духу мертве, так і віра без діл мертва. (Як. 2.26)

Яке ж діло виконала людина? Вона народила, по благословенню Бога іншу людину. Діло, в якому ніхто з людей не обманув Господа і Бога Отця. Воно важке, важливе і відповідальне. Виконавши його, ми стаємо щасливими. Це народження і виховання дитини, яка є образом і подобою Божою.

І створив Бог Людину за образом Своїм, за образом Божим створив її; чоловіка і жінку створив їх. (Бут. 1.27)

Це велике діло всіх нас єднає до великої віри, і є одним і найважливішим аспектом, який визначає статус віруючого в Ісуса Христа Сина Божого. І уже немає права, щоб загинути, а має життя вічне.

Бо спершу був створений Адам, а потім Єва; і не Адам був спокушений; а жінка, спокусившись, вдалася до переступу; а втім, спасеться через народження дітей, якщо буде у вірі й любові та в святості з ціломудрієм. (1 Тим. 2.15)

Подивіться! Чи ж ці слова в Книзі Життя говорять про щось інше? А віра жінки, яка має спастися через народження дітей, хіба не є те, що не собі вона присвоїть цю працю, а віддасть попереднім вікам, від яких і сама народилася, і чоловіку своєму, що перед Богом є одним цілим? Хіба ж це не віра, яка рухається любов’ю?

Перші люди отримали велике благословення на цю земну працю.

І благословив їх Бог, і сказав їм Бог: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, і володійте нею. (Бут. 1.28)

Вони і їхні нащадки досягли висоту віри, і стали для нас свідками по вірі, але не одержали обіцяного, тому що Бог передбачив про нас щось краще, щоб вони не без нас досягнули досконалості.

І всі ці, засвідчені у вірі, не одержали обіцяного, тому що Бог передбачив про нас щось краще, щоб вони не без нас досягли досконалості. (Євр. 11.39-40)

Ми знаємо, що обіцянка Отця і є життя вічне, де буде панувати любов один до одного, порозуміння, зникне неправда, а заживе правда.

Після цих слів Ісус звів очі Свої до неба і сказав: Отче! Прийшов час. Прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе; як Ти дав Йому владу над усякою плоттю, щоб усьому, що ти дав Йому, дасть Він життя вічне. Це ж є життя вічне, щоб пізнали Тебе, Єдиного Істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, Ісуса Христа. (Ін. 17.1-3)

І нарешті, будьте всі однодумні, милостиві, братолюбні, милосердні, дружелюбні, смиренномудрі; не платіть злом за зло або лихослів’ям за лихослів’я; а навпаки, благословляйте, знаючи, що ви на це покликані, щоб успадкувати благословення. (1 Пет. 17.8-9)

Закон поміняє своє обличчя, світ побачить, що в ньому лише любов до своїх батьків і любов до ближніх своїх.

Бо весь закон в одному слові міститься: «Люби ближнього твого, як самого себе». (Гал. 5.14)

Не залишайтеся винні нікому нічого, крім взаємної любові; бо хто любить іншого, той виконав закон. (Рим. 13.Cool

Бачите, як мало від нас вимагає Бог заповідями Своїми, лише любити.

Бо заповіді: «Не перелюбствуй», «Не убивай», «Не кради», «Не лжесвідчи», «Не пожадай чужого» й усі інші містяться у цьому слові: «Люби ближнього твого, як самого себе». Любов не робить ближньому зла; отже, любов є виконання закону. (Рим. 13.9-10)

Світ віри, послухай! Слово Боже нам так говорить, що вічне життя для всіх або нікому.

Прийшов Ісус Христос, приніс істину про вічне життя, розказав її, перевірив Сам Собою, і доказав світу, що помилки у Його науці немає – людина створена безсмертною.

Бог не створив смерті і не радіє загибелі живих, бо Він створив усе для буття, і все у світі спасительне, і немає згубної отрути, немає і царства пекла на землі. Праведність безсмертна, а неправда заподіює смерть. (Прем. 1.13-15)

Бог створив людину для нетління і зробив її образом вічного буття Свого. (Прем. 2.23)

Прочитавши ці роздуми у простоті, у вас виникнуть питання. Але Дух Любові, Який є розумний, святий, єдинородний, багаточастковий, тонкий, легкорухомий, світлий, чистий, ясний, нешкідливий, благолюбивий, швидкий, невтримний, благодійний, людинолюбний, твердий, непохитний, спокійний, безпечальний і що проникає в усі розумні, чисті, найтонші духи (Прем. 7.22-23), хоче у вашій вірі положити основу не в гордості і високомір’ї, не в дратівливості і в осуді, а розум, де зло навіть згадуватися не буде.

Дух премудрості в єднанні з любов’ю, нехай приложить до книги пророчих слів, Яким наповниться вся земля.

Віддаймо ж Цьому Духу почесті, владу і силу, щоб Він забрав із землі останнього ворога – смерть.

Останній же ворог знищиться – смерть. (1 Кор. 15.26)

І побачив я нове небо і нову землю, бо перше небо і перша земля минули, і моря вже нема. І я, Іоан, побачив святе місто Єрусалим, новий, що сходив від Бога з неба, приготований, як наречена прикрашена для чоловіка свого. І почув я гучний голос з неба, який говорив: ось, скинія Бога з людьми, і Він буде жити з ними; вони будуть Його народом, і Сам Бог з ними буде Богом їхнім. І витре Бог усяку сльозу з очей їхніх, і смерті не буде вже, ні плачу, ні крику, ні недуги вже не буде, бо колишнє минуло. І сказав Той, Хто сидить на престолі: ось, творю все нове. І каже мені: напиши; бо слова ці істинні й вірні. (Одкр. 21.1-5)

Бо з нами Бог!

Україна, м. Рівне
07.04.2017р.

Сергей29
Участник
Участник

Сообщения : 27
Дата регистрации : 2014-03-25

Вернуться к началу Перейти вниз

Предыдущая тема Следующая тема Вернуться к началу


 
Права доступа к этому форуму:
Вы не можете отвечать на сообщения